Технологія зведення стін з газобетонних блоків

Використання блоків з газобетону при будівництві стін

1

Складання кошторисної документації згідно вимог Настанови

Складемо інвесторський кошторис, договірну ціну контракту; згідно ДСТУ Б Д.1.1-1 діє до: 2013 використовуючи нормативні цінові показники.

2

Акт виконаних робіт по формі КБ2 і КБ3

Акт виконаних робіт - це первинний документ підписується між Підрядником, які виконали будь-яку частину робіт за поточний місяць і Замовником.

3

Підготовка кошторисної документації для участі в тендері

Розробка кошторисної документації для участі в тендері виконується за обсягами робіт і з урахуванням вимог викладених в документації конкурсних торгів.

Будівництво стін з газобетонних блоків розділяється на кілька основних етапів, кожен з них має свою специфіку. Далі – докладно про процес будівництва стін з цього матеріалу.

Доставка матеріалу та його зберігання

До місця будівництва блоки доставляють на обгорнутих термозбіжною плівкою палетах. Таке пакування запобігає мимовільному переміщенню в процесі перевезення і захищає блоки від вологи. При розвантаженні не варто користуватися тросами зі сталі – можна пошкодити поверхню матеріалу. Розумніше буде скористатися стропами або вилковим навантажувачем.

Зберігати палети потрібно на рівній поверхні – це виключить підтікання води й перекіс. Якщо до початку використання матеріалу в будівельних роботах його передбачається довго зберігати, то частину плівки потрібно прибрати, щоб матеріал почав сохнути. У цих випадках видаляється лише плівка з бічних поверхонь, верхня частина залишається, її знімають лише перед використанням.

Зведення стіни: кладка початкового ряду

Перший рівень задає тон усій подальшій роботі: зробивши його максимально рівним, ви спростите подальший процес. Тому на цьому етапі знадобиться вся ваша увага.

Спершу потрібно зробити горизонтальну відсічну ізоляцію від вологи між газобетоном і фундаментом – цей захід дозволить уникнути капілярного підсосу. Такою ізоляцією можуть служити особливі гідроізоляційні цементно-полімерні розчини, виготовлені з сухих сумішей, або бітумні матеріали в рулонах. Якщо фундамент нерівний, то початковий блоковий рівень повинен укладатися на прошарок піщано-цементного розчину, що вирівнює поверхню.

Коли перший рівень блоків дійде майже до упору і простір, що залишився, виявиться менше одного блоку, знадобиться зробити доборний елемент потрібного розміру. Встановлюючи подібний блок, потрібно повністю покрити клеєм його торці.

Використовуйте причалку у вигляді шнура та рівень, щоб контролювати посадку кожного окремого блоку. Коригувати результат потрібно киянкою з гуми.

Ще один важливий нюанс: поверхню кожного завершеного рівня блоків слід вирівняти за допомогою терки – між прилеглими газобетонними елементами не повинно бути різниці у рівні. Інакше в кладці, на ділянках великої напруги, можуть з'явитися вертикальні місцеві тріщини. Після вирівнювання поверхні приберіть пил.

Переваги клейової кладки

Укладання за допомогою клею має наступні переваги:

Економія. Клею потрібно у шість разів менше, ніж піщано-цементного розчину, а ціна при цьому вище приблизно вдвічі. Клей потребує менших витрат.
Відсутність тепловтрат. З клеєм не буде «містків холоду» – прошарків з великою теплопровідністю, які знижують загальну однорідність кладки і сприяють втраті тепла.
Рівна поверхня. Клей підкреслює гладкість блокової поверхні, тоді як при застосуванні розчину можут з’явитися нерівності.
Міцність. Укладання на тонкий шар клею міцніше, ніж з великими швами. Когезійне з'єднання клею з бетоном дасть підвищену міцність при будь-яких видах навантажень.

Для ясного позначення кутів кладки потрібно поставити вертикально рейки. Кладка наступного рівня повинна проводитися по причалці, що натягується між порядовками. На них треба поставити мітки, що позначають висоту рівнів кладки.

Наступні ряди

Щоб результат вийшов якісним, можна скористатися інструментами, що спрощують процес, наприклад, рейками-порядовками з дерева. Вони встановлюються на кутах споруди.

Починаючи з другого, рівні укладаються з перев'язкою газобетонних блоків, при цьому кожен наступний ряд зміщується відносно попереднього як мінімум на 80-120 мм. Клей можна наносити кількома пристроями:

кареткою, зробленою по ширині укладання;
ковшем із зазубреними краями;
звичайним шпателем.

Важливе питання – що робити з пазогребневою поверхнею блоку? Зазвичай вертикальні шви не заповнюються клеєм – цей метод підходить, якщо стіни будуть штукатуритися з обох сторін, і дозволяє підвищити теплотехнічну однорідність.

Якщо одну сторону обробляти не планується, то шов слід наповнити частково для виключення продування. Повне заповнення цього шва необхідно у наступних випадках:

з блоків будуються стіни, заглиблені в землю;
при створенні діафрагм жорсткості;
розрахункове навантаження становить понад 70 відсотків від розрахункових несучих можливостей кладки.

Порядок виконання робіт

U-блоки треба встановити у заплановану позицію, а вертикальні стики – проклеїти. У випадках, коли вони служать перемичкою над прорізами, установка передує обладнанню тимчасових опор. Із зовнішнього боку стіни розміщується та бічна грань блоку, яка товща.

Порожнина з'єднаних блоків утворює лоток, куди монтується каркас з арматури. Її слід розмістити так, щоб бетонний шар захищав її з кожного боку. Після цього лоток потрібно наповнити дрібнозернистим бетоном, який ущільнений методом штикування. Склад бетону і вид арматури вибираються відповідно до навантаження. Бетонна поверхня після ущільнення повинна бути на одному рівні з верхньою поверхнею кладки.

U-образні блоки і перекриття прорізів

Перекриття отворів в стінах, зроблених з блоків AEROC, може здійснюватися за допомогою як збірних, так і створюваних на місці монолітних перемичок. Деталями їх можуть служити вироби з залізобетону, погонаж і профілі зі сталі. Перемички, створювані на місці, – це монолітні елементи із залізобетону, якими заповнюється порожнину U-образних блоків.

Перекриття отворів у зовнішніх самонесучих стінах і перегородках не вимагає перемичок – досить покластися на міцність кладки з каменю. Як правило, перемичка не потрібна, якщо дистанція між верхом перегородки та відміткою отвору дорівнює або більше двох третин ширини прорізу.

Якщо ж кладка несуттєво підноситься над прорізом, то необхідність застосування перемички встановлюється індивідуально. Відзначимо, що вони не мають сенсу, коли отвір в перегородці не ширше 120 см.

Блоки лоткові перемичок призначені для облаштування залізобетонних цільних перемичок, балок, колон, поясів. Довжина їх дорівнює 50 або 60 см, а ширина відповідає параметрам рядових блоків стіни.

Укладання перегородок

Цей процес не має істотних відмінностей у порівнянні з кладкою несучих стін. Певні особливості виникають при зведенні тих перегородок, що віброізольовані від несучих стін. У подібних випадках перегородкові блоки доводиться встановлювати на шар, що гасить вібрації, а не кріпити клеєм прямо до стін, які їх обрамляють, і основи. Такий шар запобіжить передачі конструктивних шумів перегородок від несучих елементів.

До установки блоків потрібно змонтувати тимчасові напрямні – до них притулиться перегородка. Після цього на підлогу приклеюють смужку, яка гасить вібрацію. Її роблять з еластичних матеріалів, наповнених повітрям – наприклад, жорсткої мінеральної плити.

Перегородковий блок кріплять клеєм до цієї смужці, а між ним і стінкою теж кладуть прокладку або залишають місце, потім його потрібно буде заповнити. Далі укладання аналогічне укладанню несучих стін. Перекривати отвори в перегородках можна, використовуючи дерев'яну монтажну опалубку.

Армування кладки

Армування потрібно для мінімізації ймовірності появи тріщин, необхідність цієї процедури індивідуальна. Варто армувати наступні місця:

опорні ділянки перемичок;
початковий ряд кладки;
кожен четвертий її рівень;
ділянки над віконними прорізами.

Крім того, зазвичай потрібно встановлювати кільцевидную армовану балку під системою крокв і в рівнях всіх перекриттів.

При установці пруткової арматури потрібно зробити штроби в поверхні, які потім потрібно позбавити від пилу. Для захисту арматури від іржі штроби потрібно заповнити піщано-цементним розчином або клеєм, після чого втиснути туди арматуру.

Що стосується арматури для тонких швів, то її кладуть на клей і утоплюють, покриваючи новою смужкою клею.

Замість занурюваної в штроби стрижневої арматури можна застосовувати каркаси арматури для тонких швів – спарені смужки оцинкованої сталі, скріплені дротом.